Судинні захворювання головного мозку – одне з найбільш частих захворювань, особливо в літньому віці. Поява симптомів мікроінсульту або скороминущих уражень головного мозку є сигналом про те, що незабаром можливий розвиток повноцінного інсульту. Тому хворі з мікроінсультом повинні бути ретельно обстежені.

Для чого необхідно обстеження при микроинсульте

Симптоми мікроінсульту не завжди вдається вловити і правильно оцінити на тлі захворювань, що викликали його. Але якщо з'явилися виразні ознаки минущого порушення мозкового кровообігу, то необхідно повне обстеження для того, щоб встановити причини і ступінь змін в головному мозку, які призвели до микроинсульту.

Якщо цього не зробити з подальшим лікуванням основного захворювання, повним зміною способу життя і харчування, то слід чекати повноцінного інсульту з важкими наслідками і повної або часткової інвалідизації хворого.

Як проводиться обстеження

Діагноз мікроінсульт ставиться на підставі характерних симптомів захворювання (головний біль, порушення мови, рухів в кінцівках і так далі), які тривають від кількох хвилин до однієї доби, після чого повністю проходять.

Обов'язково проводиться дослідження стану шийного відділу хребта. Деякі захворювання (наприклад, остеохондроз) сприяють порушенню мозкового кровообігу, так як відбувається здавлювання хребетної артерії, яка несе кров до головного мозку. Для цього проводиться рентгенографія хребта.

Для виявлення змін в головному мозку проводиться рентгенографічні дослідження, комп'ютерна та магнітно-резонансна томографія (КТ та МРТ). Одночасно проводяться дослідження стану судин головного мозку – ультразвукова доплерографія (УЗДГ), ангіографія за допомогою КТ і МРТ. Ангіографія сонних артерій проводиться в тому випадку, коли у хворого підозрюють наявність атеросклеротичних змін в судинах.

Одночасно проводиться обстеження серцево-судинної системи, так як саме стан серця часто є причиною мікроінсульту. Хворому роблять електрокардіограму (ЕКГ) і эхокардиограмму (Ехокг – дозволяє оцінити стан серця і кровотоку в ньому), якщо виявляють якісь порушення, обстежують більш докладно.

Обов'язково проводиться біохімічний аналіз крові – перевіряються показники згортання крові, вміст протромбіну, фібриногену, цукру, сечовини і так далі. В загальному аналізі крові виявляються ознаки патології, наприклад, запальні процеси, ознаки анемії та інші.

У деяких випадках причиною мікроінсульту можуть бути порушення в дрібних кровоносних судинах, викликані такими захворюваннями, як ревматизмРевматизм - можливі ускладнення на серце, сифілісСифіліс - покарання Венери та інші. При підозрі на такі процеси проводяться відповідні аналізи крові з метою виявлення характеру процесу.

При необхідності хворого направляють на обстеження до інших фахівців, наприклад, до кардіолога.

Як оцінюються результати обстеження

Результати обстеження оцінюють тільки в комплексі. Це дозволяє складати прогнози на можливі майбутні порушення з боку головного мозку й дати хворому інструкції з профілактики цих порушень.

Особливе значення надається показниками згортання крові, так як підвищена згортання є причиною утворення у судинах тромбів – часто безпосередньої причини розвитку ішемічних інсультів.

Не менше значення має і порушення обміну речовинОбмін речовин: основа життєдіяльності всього живогозокрема ліпідного обміну з утворенням атеросклеротичних змін в судинах головного мозку.

З якими захворюваннями слід диференціювати мікроінсульт

Мікроінсульт слід диференціювати, насамперед, з пухлиною головного мозкуПухлина головного мозку - операція неминуча, яка в міру зростання може здавлювати кровоносні судини і викликати ознаки порушення мозкового кровообігу. Але для пухлини характерно повільне наростання таких ознак. Крім того, вони, як правило, не проходять самостійно, тоді як ознаки мікроінсульту проходять протягом доби.

Специфічні васкуліти (ревматичний, сифілітичний і так далі) причиною мікроінсультів є нечасто, тим не менш, виключити цю причину також необхідно.

Порушення мозкового кровообігу можуть виникати і як наслідки черепно-мозкових травм, коли на місці травми розростається сполучна тканина, яка може здавлювати кровоносну судину. Але ці явища також не проходять лікування доби і мають постійний характер.

Таким чином, мікроінсульт повинен стати приводом для обстеження хворого, виявлення і лікування основного захворювання, яке призвело до розвитку транзиторних порушень мозкового кровообігу.

Галина Романенко

Вегетосудинна дистонія - це стан, що характеризується задишкою, прискореним пульсом, пальпитациями і болями в серці. Вона, як правило, з'являється при сильному напрузі і не пов'язана із захворюваннями серця. Причиною вегетосудинної дистонії часто є емоційне перенапруження. У психіатрії є тенденція розглядати вегетосудинну дистонію як форму тривожних розладів і його окремого випадку - панічної атаки, але це порушення не включено в Діагностичне і статистичне керівництво по психічних розладів.

Вегетосудинну дистонію також пов'язують з гіпервентиляцією і дихальним ацидозом. Вона вже давно спостерігалася у солдатів після і під час боїв і зараз вважається, що вона може бути одним із наслідків посттравматичного стресового розладу та/або синдрому хронічної втоми. Специфічні причини порушення не встановлено, однак передбачається, що стрес відіграє важливу роль у розвитку вегетосудинної дистонії. У більшості пацієнтів симптоми вперше з'являються до 25 років. При регулярному перенапруженні порушення стає хронічним. У результаті пацієнт може намагатися обмежити свої контакти з іншими людьми. Вегетосудинна дистонія значно зустрічається у жінок, ніж у чоловіків. Пацієнти з цим захворюванням нерідко втрачають здатність справлятися зі своїми робочими обов'язками і можуть повернутися до роботи лише після успішного проходження курсу лікування.

Анамнез

Скарги на нездатність глибоко дихати, відчуття удушення, задишка, пальпітації (збільшена частота серцевих скорочень) та/або тахікардіяТахікардія - організм на межі? (пульс більше 100 ударів в хвилину), біль, дискомфорт, відчуття тиску в грудній клітці. Безпричинна втома або обмеження фізичної активності, підвищене потовиділення, безсоння, дратівливістьДратівливість - постарайтеся контролювати свій настрій, нервозність, запаморочення, переднепритомний стан, непритомність; відчуття сильного дискомфорту та/або страху, коли людина знаходиться в натовпі.

Вегетосудинна дистонія може ускладнювати діагностику і лікування різних психічних розладів, а також наркотичної та алкогольної залежностіАлкогольна залежність - ні з того, ні з сього не виникає.

Медичний огляд

Для діагностики стану необхідна бесіда з психіатром, оцінки психіатричного і неврологічного статусу. Діагностика часто утруднена. Під час медичного огляду виявляються такі симптоми, як частота дихання більше 24 вдихів в хвилину, поверхневе дихання, прискорений і/або нерегулярний пульс. Необхідно виключити порушення, що мають схожі ознаки, наприклад, пролапс мітрального клапана. Часто для виключення всіх можливих захворювань потрібно пройти тривале обстеження, яке може бути виснажливим для пацієнта.

Лікування

Лікування вегетосудинної дистонії складно, багато в чому тому, що багато пацієнтів, вважаючи, що причини хвороби криються тільки в фізіології, не бажають звертатися до психіатрів. Між тим при цьому захворюванні може бути дуже корисна психотерапія - вона допомагає пацієнту зрозуміти причини тривожностіТривожність - як відрізнити норму від патології? і знайти способи впоратися з нею. Для контролю над симптомами вегетосудинної дистонії використовуються бета-блокатори та заспокійливі препарати. При сильної втоми можу допомогти стимулятори, проте вони ж здатні посилити тривожність і зробити пацієнта ще більш збудливим. З цієї причини стимулятори слід використовувати тільки при гострій необхідності та в обмежених дозах.

Крім того, в лікуванні іноді використовується фізіотерапія, арт-терапія, музична терапія. Пацієнтів навчають різним технікам релаксації, таким, як дихальні вправи.

Прогнозувати результат лікування вегетосудинної дистонії не менш важко, ніж встановити причину розвитку цього порушення. Психотерапія може дати хороший лікувальний ефект, проте вона займає чимало часу і вимагає великих зусиль не тільки від лікаря, але і від пацієнта.