Лімфовузли при вітряній віспі можуть збільшуватись, так як в них відбувається розмноження збудників інфекції після їх проникнення в організм. Але збільшення і запалення лімфовузлівЗапалення лімфовузлів - коли приходить інфекція зовсім не є характерною ознакою вітрянкиОзнаки вітрянки – їх повинні знати всішвидше це одна з ознак ускладнення цієї інфекції.

Чому відбувається збільшення лімфовузлів при вітряній віспі

Лімфатична система приймає активну участь у розвитку вітряної віспи. Після впровадження в клітини слизової оболонки верхніх дихальних шляхів збудників вітрянки (зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом) у них відбувається розмноження й нагромадження вірусів (збудником вітряної віспи є віруси герпесу 3 типиГерпес 3 типу – викликає вітряну віспу і оперізувальний лишай варіцелла зостер). Після цього збудники вітрянки по лімфатичних шляхах надходять в довколишні лімфатичні вузли (зазвичай це шийні або потиличні лімфовузли), а звідти в кінці інкубаційного періоду надходять в кров.

При надходженні вірусів в кров у великій кількості розвивається загальне інфекційне захворювання, яке проявляється підвищенням температури, головним болем, нездужанням і т. д. Одночасно з током крові віруси надходять в клітини поверхневих шарів шкіри і слизових оболонок, де вони також розмножуються. Процес розмноження вірусів супроводжується руйнуванням клітини з попереднім накопиченням в ній серозного ексудату. Після загибелі клітин ексудат зливається з утворенням однокамерних бульбашок. Після підсихання пухирців на їх місці утворюються підсихаючою скоринки, а пошкоджені поверхневі шари шкіри і слизових оболонок відновлюється без утворення рубцевої тканини.

При тяжкому перебігу вітрянки, коли в лімфатичних вузлах накопичується значна кількість вірусів, реакцією на це може стати збільшення лімфовузлів за рахунок набряклості тканини. Лімфовузли можуть бути збільшені протягом усього періоду висипань на шкірі і слизових оболонках.

При порушеннях імунітету можуть розвиватися тяжкі форми вітряної віспи з ураженням внутрішніх органів і центральної нервової системи.

Причиною збільшення лімфатичних вузлів може бути і приєднання бактеріальної інфекції – в цьому випадку в лімфовузлах може розвинутися бактеріальний запальний процес – лімфаденіт.

Збільшення лімфовузлів при вітряній віспі: симптоми

Реактивне збільшення лімфатичних вузлів при вітряній віспі можна спостерігати на початку захворювання і протягом усього періоду висипання. Збільшуються, як правило, лімфатичні вузли на шиї і в області потилиці, іноді – підключичні, тобто розташовані поблизу місця впровадження в організм інфекції. Лімфатичні вузли зазвичай щільні, еластичні і можуть бути або злегка болючими, або зовсім безболісними.

Збільшення лімфовузлів проходить поступово, найчастіше вони перестають прощупуватися після того, як закінчується період висипання на шкірі. Але іноді цей процес затягується на кілька тижнів.

Запалення лімфовузлів при вітряній віспі

Вірусна інфекція зазвичай не викликає запалення лімфовузлів. Тим не менш, на питання, запалюються чи лімфовузлиЛімфовузли - на чому тримається наш імунітет при вітряній віспі, можна відповісти позитивно. Запалення лімфовузлів може розвиватися при приєднанні вторинної бактеріальної інфекції та виникнення ускладнень у вигляді гнійничкових висипань, абсцесів та флегмон.

При цьому запалюються лімфовузли, розташовані поблизу від місця, де відбулося впровадження бактеріальної інфекції в шкіру. Тобто це можуть бути лімфовузли, розташовані в будь-якому місці. Ознакою лімфаденіту є збільшення і болючість лімфовузла, почервоніння і набряк шкіри над ним.

Що робити з збільшеними лімфовузлами при вітряній віспі?

Якщо це реактивне збільшення лімфовузлів на місці проникнення в організм інфекції, то робити нічого не потрібно – лімфовузли з часом зменшаться самостійно. Але варто в цей час оберігати їх від переохолодження для того, щоб на тлі змін в лімфоїдної тканини у них не розвинулося бактеріальне запалення.

Якщо ж з'явилися ознаки бактеріального запального процесу і лімфаденіту, то призначають антибіотики. Якщо в області лімфатичного вузла розвивається гнійник, то його розкривають хірургічним шляхом з подальшим призначенням курсу антибактеріальної терапії.

Так як вітряна віспа, як і всі інші герпетичні інфекції, може викликати зниження імунітету, іноді однієї антибактеріальної терапії буває недостатньо. Для відновлення функції імунної системи призначають загальнозміцнюючу лікування і при необхідності (після лабораторного дослідження крові на імунітет – імунограми) – лікарські препарати, що відновлюють ті чи інші ланки імунітету – імуномодулятори.

Вітрянка – це не таке просте і безпечне захворювання, як вважалося раніше. Більш того, деякі механізми розвитку цієї інфекції ще недостатньо вивчені.

Галина Романенко

Герпес 7 типу був відкрити трохи більше двадцяти років тому, але й сьогодні він залишається одним з найбільш недосліджених вірусів цієї групи. Так як часто наявність в організмі вірусу герпесу типу 7 поєднується з наявністю вірусу герпесу 6 типу, припускають, що активізація останнього відбувається за допомогою вірусу герпесу 7 типу, що призводить до розвитку синдрому хронічної втоми.

Вірус герпесу типу 7 – як відбувається зараження?

Герпес 7 типу викликається вірусом, відкритим випадково в 1990 році в США під час вивчення ВІЛ-інфекції. Найбільше цей вірус має схожість з цитомегаловірусом і вірусом герпесу 6 типуГерпесу 6 типу – викликає різні захворювання. Сьогодні вдалося встановити, що вірус широко розповсюджений у навколишньому середовищі і часто впроваджується в організм разом з вірусом герпесу 6 типу, що викликає синдром хронічної втоми.

Припускають, що вірус 7 типу активізує вірус 6 типу, що і призводить до розвитку синдрому хронічної втоми. Тим не менш, повністю механізми розвитку синдрому хронічної втоми до теперішнього часу не вивчені.

Первинне інфікування вірусом герпесу 7 типу відбувається в основному після року і цим він відрізняється від вірусу герпесу 6 типу, інфікування яких відбувається у другій половині першого року життя дитини. Після трьох років практично всі діти є носіями цього вірусу.

Шляхи поширення вірусу в даний час також до кінця не встановлені, але виявлено, що вірус міститься в основному в слині людини, тому можна припустити, що інфекція передається повітряно-крапельним шляхом. Можлива також передача інфекції при переливанні крові, так як в неактивному стані віруси герпесу 7 типу знаходяться в Т-лімфоцитах.

Які саме захворювання викликає цей вірус не встановлено, не його присутність в організмі асоціюють з лімфопроліферативними захворюваннями (онкологічними захворюваннями, що відбуваються з лімфоцитів), синдромом хронічної втоми і Снідом.

Синдром хронічної втоми – основні ознаки

Синдром хронічної втомиХронічна втома - якщо життя не в радість (СХВ) як самостійне захворювання імовірно вірусної природи вперше бал виявлений в кінці 80-х років минулого століття в США. Встановлено, що СХВ частіше розвивається у жінок молодого і середнього віку. В даний час виділяють ряд діагностичних критеріїв, наявність яких дозволяє поставити діагноз синдрому хронічної втоми. До обов'язковим діагностичним критеріям ставляться спостерігаються протягом півроку і більше значну постійну втому і зниження працездатності, а також відсутність будь-яких інших захворювань або інших причин, які могли б викликати такий стан.

Існують і малі критерії правильної постановки діагнозу синдрому хронічної втоми. Це ознаки хронічного інфекційно-запального процесу (невеликий, але тривалий підйом температури, хронічний фарингітФарингіт - рекомендований домашній режимзбільшення прилеглих лімфовузлів, болі в м'язах і суглобах).

До малих критеріїв відносяться також порушення з боку центральної нервової системи – безсоння або сонливість, зниження пам'яті, здатності до навчання, інтелекту та здатності до концентрації уваги, дратівлива слабкість, депресіяДепресія - трохи більше ніж поганий настрій і так далі. Доповнюють малі критерії симптоми нейроендокринних порушень: швидка зміна ваги тіла, порушення з боку органів травлення, зниження апетиту, порушення серцевого ритму і процесу сечовипускання. Всі ці малі симптоми поєднуються з швидкою стомлюваністю при фізичних навантаженнях, постійною втомою, млявістю і алергією до препаратів, сонячного світла, спиртних напоїв та інших факторів.

Діагноз синдрому хронічної втоми вважається достовірним у тому випадку, коли у даного пацієнта були виявлені два обов'язкових і чотири малих діагностичних критерію, що спостерігаються протягом понад півроку.

Як виявляється герпес 7 типу

В даний час існують наступні методи виявлення вірусу герпесу типу 7:

• виявлення ДНК вірусу за допомогою полімеразної ланцюгової реакції – ПЛР;
• виявлення антитіл до вірусу герпесу 7 типу методом імуноферментного аналізу (ІФА – метод також дозволяє встановити, до якого класу імуноглобулінів відносяться виявлені антитіла і з достатнім ступенем достовірності сказати, первинна інфекція або рецидив хронічної).

Підтверджують діагноз також за допомогою імунограми, на якій видно зміни в імунній системі людини, характерні для герпетичної інфекції.

Лікування герпесу типу 7

Метою лікування є придушення розмноження вірусів герпесу 7 типу та відновлення імунітету. Для цього призначають противірусні препарати і зміцнюють імунітет, відновлюючи «поламані» ланки імунітету, орієнтуючись на дані імунограми.

Галина Романенко